Синдром карпального каналу
Олексій Єрошкін
Автор статті
Нейрохірург вищої категорії,
кандидат медичних наук;
Понад 20 років досвіду у сфері нейрохірургії.
Синдром карпального каналу – проблема, що часто зустрічається серед патологій кисті і передпліччя. Причина виникнення – серединний нерв стискається у зап’ястному каналі. Необережний, різкий рух рукою, надмірне фізичне навантаження – ці фактори призводять до того, що зменшується карпальний канал і проявляється неприємна, хвороблива симптоматика.
У більшості випадків синдром карпального каналу, лікування якого має бути своєчасним, щоб попередити розвиток важких ускладнень, пов’язаний з професійною діяльністю, коли людині необхідно протягом тривалого часу виконувати монотонну роботу, що передбачає навантаження на кисть руки. Часто цей синдром зустрічається у наборщиків тексту, музикантів, швачок. Але, як показує медична практика, патологія виникає часто й у людей незалежно від специфіки їх діяльності. Нейропатія серединного нерва частіше виникає у жінок, що пов’язано з тим, що багато хто з них в’яжуть або шиють.
ВАРТІСТЬ КОНСУЛЬТАЦІЇ
від 2500 грн
Причини розвитку патологічного синдрому
Нейропатія серединного нерва виникає через звуження карпального каналу. Виникає дана патологія з різних причин. Нерідко защемлення нерва виникає після травми зап’ястя, коли сильний набряк починає здавлювати тканини в зап’ястному каналі, зменшуючи його просвіт і надмірний тиск на нерв. Часто патологія спостерігається у вагітних жінок через скупчення в організмі великої кількості зайвої рідини.
У групі ризику перебувають люди, які мають в анамнезі цукровий діабет, порушення роботи щитовидної залози, гіпотиреоз. Чинники, що збільшують ризик розвитку синдрому:
- фізичне навантаження на зап’ястя;
- довге перебування у незручному положенні тіла;
- виконання монотонних рухів;
- підвищена температура.
Самі собою ці чинники, поодинці, що неспроможні спровокувати розвиток патологічного синдрому, але одночасний вплив кількох їх, призводить до зменшення просвіту в каналі зап’ястя з наступним перетисканням нерва. Ризик розвитку патології збільшується у людей, що палять, зловживають алкогольними напоями, що мають надмірну масу тіла, що вживають у великих дозах кави.
Тунельний синдром карпального каналу виникає також внаслідок запального процесу, який здавлює нерв. Патологію може спровокувати перелом, розвиток артриту. Якщо за наявності даного синдрому людина ігнорує симптоматику і не звертається до лікаря, це призводить до того, що нерв, як і навколишні кровоносні судини, постійно перебувають у передавленому стані.
Як наслідок починає розвиватися ішемія. На стадії розвитку синдрому відбувається поступове руйнування оболонки серединного нерва, але якщо тиск не послабити, внутрішні оболонки нерва починають ущільнюватися і рубцюватися. Цей процес проявляється сильним болем у зап’ясті та почуттям оніміння.
ЗАПИСАТИСЯ
НА КОНСУЛЬТАЦІЮ
Для реєстрації на консультацію заповніть форму або зв’яжіться за допомогою месенджерів
Клінічна картина
Симптоми синдрому карпального каналу:
- біль при рухах зап’ястям;
- неможливість виконувати прості побутові рухи;
- посилення інтенсивності болю під час нічного сну та вранці;
- оніміння;
- слабкі м’язи.
Згодом м’язи починають поступово атрофуватися, внаслідок чого навіть найпростіші рухи – вставити в петельку гудзик, очистити овочі, стають недоступними.
Методи діагностики та терапія
Відсутність специфічної симптоматичної картини не дозволяє поставити діагноз тільки з огляду пацієнта. Для діагностики синдрому використовують такі методи:
- проводиться огляд;
- вивчається повний анамнез пацієнта;
- рентген;
- електронейроміографія;
- комп’ютерна томографія;
- магнітно-резонансна томографія
Відгуки
пацієнтів Олексія
Нові статті
Дізнайтесь більше про специфіку захворювань та методи лікування
Лікувальні заходи
На ранніх стадіях розвитку синдрому можливе успішне проведення консервативного лікування. Головне, що потрібно від пацієнта на весь період лікування – мінімізувати навантаження на руку, припинити займатися професійною діяльністю. Руку рекомендується постійно тримати у спеціальному бандажі, під час сну підкладати подушку або використовувати шину. Дані заходи дозволяють значно полегшити стан пацієнта, усунути больовий синдром. Тимчасовий відпочинок для руки, зокрема зап’ястя, на початкових стадіях розвитку захворювання, дозволяє знизити тиск на серединний нерв і повернути початковий просвіт у каналі.
Медикаментозне лікування синдрому карпального каналу має на увазі призначення пацієнту препаратів, які мають протизапальну дію і допомагають не тільки зменшити набряк у каналі та знизити навантаження на серединний нерв, а й усунути больовий синдром. Для якнайшвидшого відновлення рухових функцій і м’язової тканини, обов’язковим є прийом вітамінних комплексів, особливо акцент робиться на вітамін В. Якщо ці заходи не мають належного ефекту, і симптоматична картина знову повертається, лікар приймає рішення про проведення блокади або хірургічної операції.
Блокада карпального каналу передбачає введення місцевого анестетика та глюкокортикостероїду з метою зменшення болю, запалення та набряку.
Якщо і це не допомагає, використовуються малоінвазивні хірургічні методики, що сприяють швидкому усуванню хворобливих ознак, що повертають людині можливість вести звичний спосіб життя і займатися професійною діяльністю.
Під час процедури використовується місцеве знеболювальне. Пацієнту на руці робиться розріз до 5 см, розтинаючи поперечну зв’язку. Після цього зашивається шкіра, а кінці зв’язування залишаються вільними. Даний метод дозволяє значно знизити навантаження на серединний нерв і повернути рухливість зап’ястя. Через деякий час простір між кінцями зв’язки самостійно зарубцюється.
Даний метод хірургічного втручання не потребує тривалої підготовки та госпіталізації хворого. Проводиться операція у амбулаторних умовах. На оперовану руку накладається марлева пов’язка.
Незалежно від того, який метод лікування синдрому карпального каналу буде використовуватися, пацієнта чекає на реабілітаційний період, і чим ретельніше людина виконуватиме всі приписи лікаря, тим швидше він зможе повернутися до роботи. Після проведення консервативного та медикаментозного лікування період повного одужання триває 1-1,5 місяці.
Головне, на якийсь час відмовитися від виконання будь-яких робіт, що мають на увазі навантаження на кисть. Важливим етапом реабілітації є фізіотерапія. Спеціальні вправи розробки зап’ястя потрібно виконувати повільно, без різких рухів, ніж спровокувати нове защемлення. Перші кілька сеансів фізіотерапії рекомендується виконувати під наглядом лікаря.
Допоміжні реабілітаційні методи фізіотерапії, що проводяться як після консервативного, медикаментозного лікування, так і післяопераційний період, включають холодні обгортання льодом, масаж руки, вправи для розробки зв’язок і на розтяжку м’язів. Вправи підбираються лікарем індивідуально для кожного пацієнта, залежно від його стану.
Синдром карпального каналу – небезпечна патологія, яка може призвести до повного знешкодження руки. Чим раніше пацієнт звернутися за допомогою до лікаря, тим меншим буде лікування. Особливу увагу своєму здоров’ю необхідно звертати до людей, які за специфікою своєї професійної діяльності перебувають у групі ризику. При прояві перших симптомів – незначних болів у зап’ясті, оніміння в пальцях, необхідно негайно звертатися до лікаря, поки проблему можна вирішити консервативними методами, не вдаючись до операцій.
